Get Adobe Flash player

Демуцький Порфирій Данилович - фольклорист, диригент

Демуцький Порфирій Данилович, фольклорист, диригент, композитор, народився 10 березня 1860 року в с.Янишівці Таращанського повіту Київської губернії (тепер с.Іванівка Ставищенського р-ну) в сім’ї сільського священика.

 

Спочатку Порфирій Демуцький учився в церковно-приходській школі в рідному селі. В десять років його віддають до Подільського духовного училища в м.Києві. На той час Демуцький уже володів гарним голосом, і його було прийнято до училищного хору, де поряд із співами він вивчав музичну грамоту. У 1876 році Демуцький успішно складає іспити до Київської семінарії, в чому йому дуже допомогло ”уміння співати на гласи” (1876-1882).

Через чотири роки, склавши екзамени на атестат зрілості, він вступає на медичний факультет Київського університету. Порфирій Демуцький брав активну участь у студентському хорібув помічником М.Лисенка і виконував обовязки секретаря та переписувача нот.

У 1889 році Порфирій Данилович після шлюбу  з Устею Яневською, переїздить жити в Охматів Таращанського повіту, де успішно працює лікарем. Поряд з лікарською практикою у 1890 році він організовує церковний хор, який співає у сільській Охматівській церкві. Водночас П.Демуцький став опрацьовувати з хором народну українську пісню. Кожну нагоду він використовував для того, щоб записати новий твір, яких  у нього було  біля семитисот.

П.Демуцький перший став записувати пісні з усіма підголосками, що дало багатий матеріал для вивчення гармонізації. П.Демуцький написав ряд власних музичних творів: канти ”Просто страшний суд”, ”Святій Великомучениці Варварі”; пісні на слова Т.Шевченка ”Б’ють пороги”, ”У Києві на Подолі”, ”Учітеся, брати мої”; думу ”Про Хведора Безрідного”. Свої збірники Демуцький друкував власними силами й коштом. Після революції П.Демуцький переселився до Києва, увійшов у члени Етнографічної комісії Української Академії наук і 1921 року постановою цієї комісії був зарахований у склад створеного при ній кабінету музичної етнографії.

До останніх днів П.Демуцький співав, записував, навчав і пропагував українську пісню. Лікар, музикант, громадський діяч, проста і мила людина він віддано служив людям, серед яких пройшла більша і краща частина його життя. Помер Порфирій Демуцький 5 червня 1927 року в м.Києві.

Література:

Козирський П. 50 років музично-етнографічної праці (Порфирій Данилович Демуцький) // Музика. - 1924. - №7-9.

Український рапсод [Пам’яті П.Демуцького] // Музика. - 1927. - №2.

Квітка К.В. Порфирій Демуцький // Етнограф.вісн. - 1928. - Кн.6.

Ященко Л. П.Д.Демуцький: нарис про життя і творчість.- К., 1957.

Демуцький Порфирій Данилович. - В кн. Митці України: Енциклопед. довідник. - К., 1992. - с.207.

Демуцький Порфирій Данилович. - В кн. УРЕ. Т.3. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1979.- с.292-293.

Демуцький Порфирій Данилович. - В кн.: УРЕ словник. Т.1. - К.: Голов. ред.УРЕ, 1986.- с.497.

Провідники духовності України: [про П.Демуцького]. – К.: Вища шк., 2003.- с.648.

Демуцький Порфирій Данилович.- В кн.: Енциклопедія Сучасної України. Т.7. - К.: Голов. ред. ЕСУ, 2006.- с.355-356.

Богданова О. Збірник П.Демуцького ”Ліра та її мотиви” у контексті лірницької традиції // УМ.- 2001.- Вип.30.

Тримбач С. Демуцький. Сто літ самотності: [Відомий укр.митець, уродженець с.Станишівки Таращанського р-ну] // Укр.культура.- 1993.- №5-6.- с.26-27.

Дзингель М. ”Хто співає – той щасливий” [Порфирій Данилович  Демуцький] / Михайло Дзингель // Київ. правда.- 1990.- 24 берез.- с.3.- (Життя, гідне пошани).

Slideshow CK

Костел
This slideshow uses the JQuery script from Pixedelic
This is a Video slide
joomla
<< < серпня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31